ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ
КАФЕДРА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ ТА ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ
“Затверджую”
Завідуючий кафедрою МКіВМ
професор В.КРИСА
“____”________________ 2003р.
Лекція з предмету
“Організація медичного забезпечення військ в умовах надзвичайного стану”
Тема №3. “ОРГАНІЗАЦІЯ ЛІКУВАЛЬНО-ЕВАКУАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ”
Підготовлена
начальником навчальної частини кафедри ЕіВМ
полковником м.с. Плісом Б.Я.
Обговорено на засіданні кафедри “____”_____________ 2003 р.
Протокол № 1
Івано-Франківськ, 2003 р.
а) Література
Настанова по медичному забезпеченню бойових дій сухопутних військ (з’єднання, частина, підрозділ). – М., 1987
“Організація медичного забезпечення частин і з’єднань”. Підручник. – Л., 1984.
“Організація медичного забезпечення оперативних об’єднань”.
Д.Д.Кувшинський “Проблеми лікувально-евакуаційного забезпечення бойових дій військ в ракетно-ядерній війні”. – М., 1974.
Є.І.Смірнов “Війна і воєнна медицина”. 1939-1944р.р. Журн. “Медицина”, 1976.
“Нариси ісорії воєнної медицини”. – Л., 1969.
“Сучасна система лікувально-евакуаційних заходів. Навчальний посібник для слухачів ВМФ і ЦІУЛ. – М., 1988.
б) Наочні посібники
Схеми і таблиці:
Схема етапного лікування з евакуацією за призначенням.
Схема організації лікувально-евакуаційних заходів у військах в сучасних умовах.
Принципова схема етапу медичної евакуації.
Медичне сортування.
Види медичної допомоги. Стенд.
Організація надання медичної допомоги і евакуація уражених ядерною зброєю.
Зміст лекції
Вступ
Лікувально-евакуаційні заходи є однією із основних складових частин медичного забезпечення Збройних Сил у воєнний час.
До лікувально-евакуаційних заходів у воєнний час відносяться: пошук, збір поранених і хворих, надання їм усіх видів медичної допомоги, їх евакуація, лікування й медична реабілітація.
Основна мета лікувально-евакуаційних заходів – збереження життя і швидке відновлення боєздатності та працездатності у як можна більшого числа вибулих зі строю в результаті бойового ураження чи захворювання військових, що є в умовах сучасної війни найефективнішим методом поповнення масових бойових втрат особового складу військ.
Лікувально-евакуаційні заходи об’єднуються в лікувально-евакуаційну систему, під якою слід розуміти сукупність взаємозв’язаних принципів організації медичної допомоги пораненим та хворим, їх лікування, евакуації, реабілітації, а також призначених для цього сил та засобів медичної служби, що належать певному історичному етапу й рівню розвитку військової справи та військової медицини.
Історія військової медицини свідчить про досить значну кількість різноманітних форм і методів організації лікувально-евакуаційних заходів у військах. Вони змінювались і удосконалювались по мірі зміни факторів, які мають вирішальний вплив на діяльність медичної служби. До цих факторів відносяться:
соціально-економічний і політичний лад в державі, організація збройних сил, їх технічне оснащення, особливо засобами пошкодження;
рівень розвитку військового мистецтва, медичної науки і системи охорони здоров’я;
економічний потенціал країни.
Велику роль для визначення найбільш ефективної організації лікувально-евакуаційних заходів у війнах кінця ХІХ – початку ХХ ст. стали відігравати величина і структура санітарних втрат військ.
Особливості тієї чи іншої лікувально-евакуаційної системи залежать від конкретних умов ведення війни та окремих операцій, які є досить різноманітними, і визначають дві основні тенденції в організації лікувально-евакуаційних заходів.
Перша – характеризується організацією лікування поранених і хворих близько від зон бойових дій (“лікування на місці”);
Друга – намагання евакуювати із зони в тил якомога більшу частину поранених та хворих.
“Ліквання на місці” – отримало широек розповсюдження в період становлення військової медицини, коли обмежені за чисельністю армії, які застосовували малорухомі лінійні бойові порядки, характеризувались дуж...
